«Зробимо Україну чистою! - 2015». Акція по благоустрою острова Паустовського

25 квітня 2015 року пройшла Всеукраїнська акція «Зробимо Україну чистою! - 2015», організатором якої виступила Всеукраїнська громадська організація «Зробимо Україну чистою» - учасник всесвітнього руху «Let’s do it, world», який об’єднує понад 11 мільйонів людей в 112 державах, що щорічно в обраний день виходять на прибирання у своїй країні.

Метою акції є не тільки виховання відповідального ставлення громадян до довкілля шляхом безпосереднього долучення населення до прибирання країни від сміття, але й посилення відповідальності українців за навколишнє середовище.

В рамках Всеукраїнської акції «Зробимо Україну чистою! - 2015» 24 квітня 2015 року Басейновим управлінням водних ресурсів річки Рось була проведена акція по благоустрою острова Паустовського поблизу села Городище Київської області. В акції приймали участь працівники БУВР Росі, які зібрали близько 5 м³ побутового сміття, залишеного відпочивальниками та рибаками-любителями в прибережній захисній смузі. Ця благодатна місцина є батьківщиною видатного письменника Паустовського, в честь якого назване джерело на лівому березі Білоцерківського верхнього водосховища - найбільшого серед руслових водосховищ на Росі. На його крутих скелястих берегах з давніх давен селилися люди. Краса цього краю завжди приваблювала відпочиваючих - як місцевих жителів, так і мешканців сусідніх населених пунктів Білоцерківщини. 

Костянтин Георгійович Паустовський — класик поетичної прози ХХ століття, твори якого, високого, витонченого смаку та майстерності літературної мови, увійшли до золотого фонду світової літератури. Вони, присвячені різним епохам, написані різними стилями — від казкового та іронічного до класичного, овіяні надзвичайною вишуканістю, притаманною манері Паустовського, красою в дрібницях, мистецтві, природі, чарівністю людської душі і силою людської особистості. Костянтин Георгійович, прямий нащадок гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного по батьківській лінії, народився 31 травня 1892 року в Москві в сім'ї залізнодорожнього статиста. В інших джерелах місцем народження вважають Київ. Насправді, майбутній письменник народився в Москві, хоча ставився до цього факту як до випадковості. «Просто його батько з сім’єю там опинився тимчасово», — стверджує Вадим Костянтинович, син письменника. Після декількох переїздів, 1898 року, сім'я оселилася у Києві.

Прадід Костянтина, Григорій Паустовський-Сагайдачний після зруйнування Запорізької Січі у 1775 році поселився у селі Городище. В дитинстві Костянтин багато часу проводив у дідовому маєтку. Під час навчання у шостому класі батько Паустовського покинув сім'ю, через що хлопець був вимушений сам заробляти собі на навчання репетиторством. Своє перше оповідання «На воде» написав у гімназії в 1912 році. По закінченні гімназії Костянтин поступив до Київського університету на фізико-математичний факультет, однак наступного року перевівся на історико-філологічний факультет. Згодом, перейшов до Московського університету.

Перервала його навчання Перша світова війна. Йому довелося працювати — спочатку вожатим на московському трамваї та на санітарному поїзді. Згодом працював на металургійних заводах в Катеринославі (Дніпропетровськ), Юзівці (Донецьк), Таганрозі. В 1916 р. став рибаком в артілі на Азовському морі.

Перший роман Паустовського «Романтики» написано у 1916—1923 рр., опубліковано в 1935 р. Це була перша спроба авторської лірико-прозаїчної форми.

У роки Другої світової війни Паустовський працював військовим кореспондентом і писав оповідання, серед яких «Снег» (1943), «Дождливый рассвет» (1945). Критики назвали ці твори найніжнішими ліричними акварелями.

У «Далеких роках» (1946) — першій частині автобіографічної «Повісті про життя» — особливе місце належить дитинству письменника. Його пам’ять на все життя зберегла образ старої дідівської садиби в Городищі — глибокі ставки, оточені старими вербами, гаї, галявину, що заросла квітами до пояса. Так народилася його «любов до пейзажу і писати образно народною мовою…», а події і враження щедро живили його розум, пробуджували уяву, інтерес до мистецтва, природи, незгасиму любов до України.

У статті «Біла Церква», написаній у зв’язку з визволенням у 1943 році від німецьких загарбників цієї колишньої гетьманської столиці, він ще раз тепло згадує про дідуся і батька, які виросли і довго жили в цьому старовинному місті, а також про життя тут його батьків у перші роки після одруження. А ще про те, як в дитинстві й сам часто бував «у цьому місті, оточеному блакитними і золотими полями України. Воно зосталося в пам’яті як важка роса на повзучих квітах портулаку, як солодкий дим соломи — нею опалювали печі в місті…». Завершується стаття вірою в те, що Україна відродиться із попелу посиланням на слова діда: «Нема такої чорної хмари, котру б не пробило своїми променями жарке сонце України».

У сер. 1950-х рр. до письменника прийшло світове визнання. Він отримав можливість подорожувати по Європі. Побував у Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Туреччині, Греції, Швеції, Італії, у 1965 р. він тривалий час жив на о. Капрі. Помер Костянтин Георгійович у Москві, похований у місті Таруса.

З метою сприяння розвитку туристичної діяльності та зеленого туризму Білоцерківського району, завдяки співпраці з обласним туристичним агентством, випущено путівники серії «Україна запрошує» - «Київщина туристична». Один із екскурсійних маршрутів включає відвідування села Пилипча, де провів дитинство письменник, літературно-краєзнавчого музею ім. Костянтина Паустовського, який був створений у 1988 році, острова «Лісок» («Паустовського»), що є одним з найвизначніших місць села та кринички що була у дворі родового маєтку Паустовських. Раніше тут також були споруджені будинки і водяні млини. Підвалини будинку, в якому провів свої дитячі роки письменник і куди він навідувався з Києва поховані під водою. В 1992 році до 100-річчя з дня народження К. Г.Паустовського на острові «Лісок» був відкритий пам’ятний знак на місці колишнього маєтку Паустовських.

Прадід письменника Григорій Паустовський-Сагайдачний оселився в пилипчанських Городищах в 1775 році на ділянці, розташованій на невеликій леваді над берегом річки навпроти острова Лісок. Місцевість була дуже мальовнича, та й зараз її називають «Маленькою Швейцарією». Садиба Паустовських була зруйнована в період колективізації. Залишився лише фундамент. До наших днів не збереглися ні ліс, ні сад, які так зачарували майбутнього письменника. На території маєтку відновлено «Криницю Паустовського», вода з якої, як і раніше, славиться на всю округу. 

«Читайте! І нехай у вашому житті не буде жодного дня, коли б ви не прочитали хоч однієї сторінки з нової книги!» (К. Г. Паустовський).

«Наша мова настільки багата, що в ній знайдеться безпомилкове позначення для будь-якої по складності інтонації, фарби, думи і якого завгодно зображення.» (К. Г. Паустовський).